Чотири форми

Сучасний музичний ринок має чим пригостити будь якого, навіть найвибагливішого слухача. У музики 21 сторіччя є одна, але суттєва проблема – її комерційність, а отже нещирість з боку музикантів. Музичний світ вже давно поділяється на переважно комерційну, та андеграундну – відому лише у певних колах музику. Останнім часом рамки між комерцією та андеграундом майже зникли, і вже можна говорити про третій напрямок, що поєднує ознаки і тієї і іншої течії. Харків – є одним з найпотужніших центрів некомерційної музики. Яскраві представники цієї музики зібралися в «Зеппелін Паб» на фестиваль транс-андеграундної музики під назвою «Чотири форми».

«Akutov Projekt », «ВОЛНЫ ВИОЛИ», «Janovsky feat Givotnie «, «Агата Вильчик и Максим Трянов « – особисто мені назви цих гуртів ще вчора не казали ані про що. Та цікавість до чогось нового веде мене вперед. Спускаючись сходами оглядаю давно знайомі плакати на тих же знайомих стінах. Та щось не так. Не вистачає головного – того улюбленого та рідного Рок-н-ролу, що, немов заманюючи, лунає з зали до кожного, хто відчиняє двері пабу.

В залі не більше тридцяти чоловік, роблю висновок – ця музика справді має вузьке коло слухачів. Жодної знайомої ноти, немає слів та жорстких рифів, що присутні у моїй улюбленій важкій музиці. Виникає враження, що я «не у своїй тарілці». Щойно в мене виникнуло бажання піти, як до слуху доносяться космічні звуки електронної музики, міцно переплетені з ніжним та мелодійним звучанням гітари. Бажання йти одразу зникло, та й гарна компанія підбирається. Дівчина, що сидить поряд, розповідає чого саме чекає від фесту. А особливо від Агати Вільчик та Максима Трянова, що саме зараз проводять репетицію. Зав’язується бесіда.

– Чому серед такого розмаїття музики, ти обрала саме психотранс?

– Я вважаю, що сучасний музичний світ тільки те і робить, що «плагіатить» ідеї одне у одного. Навіть у тому ж інді-року, що вийшов саме з андеграунду. Тут все по-іншому. Музика народжується на сцені. Це імпровізація, це те чого не було і більше не буде. Це свіжо. Тому сьогодні я тут.

– Чи може ця музика вийти на мейнстрімовий рівень, та зайняти провідне місце нарівні із якісною поп-музикою?

– Навряд. Це можливо лише тоді, коли люди будуть готові повністю змінити свої погляди та зламати стереотипи, що нині присутні абсолютно у всьому.

– Ти вважаєш, що люди у цьому залі зламали в собі щось, і лише тому розуміють, що доносять музиканти?

– Всі, присутні дійшли до цієї музики через якісь експерименти, зміни. Змогли відмовитись від пропаганди сучасного світу, а саме – неякісного однотипного товару. Аби це розуміти, необхідно бути трошки психом.

– Які емоції в тебе викликає те, що грають музиканти?

-Я не знаю. Це важко пояснити. Одним словом – повна ейфорія.

Помітивши, що музиканти нарешті закінчили саунд чек, ми прощаємося з дівчиною та направляємося до гримерки, де нам вдається поспілкуватися з гуртами «Janovsky feat Givotnie«, Агатою Вільчик та Максимом Тряновим, Дмитром Загорським (Волни Виоли) та Akutov Project за кулісами. Хлопці розповіли, що грають вони просто для себе. В них і нот на пісні немає, усе – імпровізація. Виступи в них майже «за їжу», кажуть це допомагає розвиватися в музикальному плані.

На створення пісень може надихнути майже все, але особливо хлопці полюбляють Pink Floyd. Своїми піснями вони хочуть принести у світ «peace and love». На питання, чи справді цю музику краще сприймати «під кайфом», загадково посміхаються. Пояснюють – кожен розуміє те, що чує в силу власної уяви.

З концерту йду приємно задоволена. Кожний музикант вклав в свої пісні щось особисте. Особливо це помітно тут, у андеграундній музиці. Хто знає – можливо колись я стану шанувальником цієї доволі цікавої музики. Але поки що вмикаю улюблений хардкор та вже вкотре переконуюсь – скільки людей – стільки смаків.

Автори: Катя Кітова, Євген Гончаров